- самобутній
- (який вирізняється такими властивостями, що властиві лише йому), ориґінальний, неповторний, своєрідний
Словник синонімів української мови. 2014.
самобутній
Смотреть что такое "самобутній" в других словарях:
самобутній — я, є. Який відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших (інші); самостійний у своєму розвитку, незалежний від будь яких впливів; неповторний, оригінальний. Самобутній талант. || у знач. ім. самобу/тнє, нього, с. Те, що відзначається… … Український тлумачний словник
самобутність — ності, ж. Властивість за знач. самобутній … Український тлумачний словник
самобутній — прикметник … Орфографічний словник української мови
самобутність — [самоубу/т( )н іс т ] тнос т і, ор. т(‘)н іс т у … Орфоепічний словник української мови
самобутність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
національно-самобутній — прикметник … Орфографічний словник української мови
Караимика (журнал) — У этого термина существуют и другие значения, см. Караимика. Караимика Caraimica … Википедия
Чепелик, Виктор Васильевич — Виктор Васильевич Чепелик Чепелик В. В., 1950 е годы Основные сведения Гражданство … Википедия
линяти — я/є, недок. 1) Втрачати свіжість, яскравість первісного кольору; блякнути (у 2 знач.). || перен. Втрачати своєрідність, яскравість, самобутність і т. ін. 2) Поновлювати в певні періоди зовнішній покрив (пір я, шерсть, панцир і т. ін.) (про тварин … Український тлумачний словник
оригінальний — а, е. 1) Який не є копією або підробкою чого небудь; справжній, автентичний. || Створений самостійно, без наслідування відомих зразків. || Який не є перекладом з іншої мови. 2) Який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю. || Не … Український тлумачний словник
